Homo adorans

Статті про літургію 24 травня 2017 0 103

Упродовж століть більшість християн вважали участь у богослужіннях головним актом, що творить християнську ідентичність. Багато теологів описують людину як істоту, що вклоняється (homo adorans), оскільки її здатність поклонятись Богу є установчою рисою для всього людства. Таке визначення міститься у Вікіпедії, що свідчить про загальне (науково-популярне) значення цієї дефініції.

Спочатку, проте, необхідно пролити світло на одне непорозуміння. Homo adorans не передбачає того, що людина є винятково поклонником. Правильна характеристика для цього вислову міститься в книжці Олександра Шмемана «За життя світу»: «Величати Бога, дякувати Йому, бачити світ таким, яким бачить його Бог – бути Божим «співробітником» і самим актом подяки і афірмації пізнавати світ, давати йому ім’я, пізнавати його сутність, як «голод і спрагу» Бога – ці риси відрізняють людину від решти творінь. Homo sapiens – так, hоmo faber – так, але понад усе homo adorans – людина, що вміє дякувати, славити і осягати».

Homo – це людина латинською. Sapiens походить від латинського sapientia, що означає мудрість або інтелект. Faber – це людина, яка будує або щось творить; слова «обожнювання, поклоніння, адорація» пов’язані з латинським adorans, так само як «фабрика» – зі словом faber.

Хоча Шмеман стверджує, що людина є насамперед  homo adorans, він не заперечує той факт, що людина – це також і homo sapiens, i homo faber. Пам’ятаючи про це, ми можемо правильно підійти до питання освіти. Зосередження на homo adorans в програмі і навчальних методиках не має на меті сформувати певні упередження з приводу академічних чи практичних питань у рамках процесу навчання. Навіть навпаки. Акцент на важливості поклоніння Богові не допускає нехтування тими видами діяльності людини, які не пов’язані з богослужінням безпосередньо.

Ми не говоримо про знецінення праці (homo faber) чи інтелекту (homo sapiens). Homo adorans не абсолютизує формального богослужіння, як і не протиставляє його будь-яким іншим царинам людської діяльності. Це визначення радше підкреслює змістовність та важливість цієї діяльності, вказуючи на її зв’язок із богослужінням. Праця професіонала повинна сприйматися як один із способів прославлення, а це означає, що професійна діяльність не є якимось суворо світським заняттям. Підготовка до праці за спеціалізацією – це підготовка до служіння Богу.

Отже, модель homo adorans спрямовує нас до нової сакралізації життя, а точніше – до його наповнення сакральним. Не варто також приховувати й те, що модель homo adorans слід тлумачити через формальне богослужіння, до якого вона, власне, й приводить людину.

Нomo adorans, homo faber i homo sapiens поєднані між собою в самій Літургії. Йдеться про пожертвування, яке є частиною традиційного богослужіння і складає новозаповітний відповідник старозаповітної жертви від плодів (данини). Про данину читаємо в 2-й книзі Мойсея. Дехто каже, що то була пожертва з плодів або ж зі м’яса. Це була пожертва злакових культур, але її єврейська назва пов’язана з даниною, яку піддані платять суверенові. Така пожертва не могла складатися безпосередньо з плодів поля. Їх треба було певним способом обробити – перемолоти, приготувати, підсмажити або спекти. Той, хто приносив жертву, мав додати ще щось цінне до звичайного зерна, перетворити його на щось краще, вартісніше.

Таким чином, принесена данина означала присвячення плодів людської праці Богові. Так само, коли ми у відповідь на Слово Боже віддаємо фінансові пожертвування, вони стають принесенням Богові плодів нашої праці, вираженою у грошовому еквіваленті трансформацією праці, до якої нас покликав Бог.

Значення цього важко переоцінити. По-перша, жодна праця не є «світською», якщо вона присвячена Богові під час Богослужіння. По-друге, природній стан речей не є бажаним станом речей. Бог хоче, щоб ми змінювали світ, який Він нам довірив, а потім презентували трансформований світ для Нього, аби Він дав йому оцінку.

Наші звичні справи, те, що ми робимо поза контекстом Богослужіння, повинні віднайти своє місце в Богослужінні і зайняти в ньому певну нішу. Це означає, що освіта повинна спорядити людину для преображення світу. І це вимагає від нас визнання моделі homo sapiens – щоб присвятити трохи часу роздумам над цим покликанням і перебувати в ньому з подякою, використовуючи свій інтелект з конкретною метою. Однак це не відкидає нашої суті як homo faber, адже ми формує й преображаємо світ завдяки постійній наполегливій праці.

Насправді бути homo adorans означає бути також і homo sapiens, i homo faber. Наші мислення і праця мають народжуватись з прагнення звеличувати Творця і Спасителя. Бога прославляє лише розумна діяльність. Тому пізнання світу, отримання шкільного сертифікату і навчання за спеціальністю є дуже важливим. Кожен готується до «світської» діяльності, але будь-який різновид людської діяльності має також і «святий» вимір.
З одного боку, християнин прославляє Бога, виконуючи свою роботу добре, але з іншого боку, під час Богослужіння він підносить Богові плоди своєї світської праці. Якби ми всі зосередилися тільки на підготовці органістів, то, мабуть, наше Богослужіння проходило б ще більш насичено, але тоді б ми не мали чого принести Богові, а це означало б те, що ми допустили трагічну помилку в розумінні того, що таке homo adorans.

Звісно, музичне виховання має бути частиною кожної навчальної програми. Але модель homoadorans надає не меншого значення вивченню математики, хімії, історії й біології, мов і економії, щоб кожен учень був підготований до того, щоб прославити Бога своєю справою у дорослому житті. Це відводить фундаментальне місце для моделі homo adorans в християнській освіті.

Автор – Деніс Турі
Взято з http://reformowanypoznan.org/wp-content/uploads/2017/01/JBJ_edukacja_srodek.pdf
Переклав з польської  Ліщинський Юрій
Редакція Ліщинська Анна

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *

4 × 2 =