Євангеліє Одягу

Різне 13 квітня 2017 0 176

Колись, давним-давно, народився світ і зодягнув Господь світ у славний одяг: корона із зірок, планет та астероїдів вкрашала його голову, густі ліси та зелені пагорби розкотившись покривали його тіло, гірські хребти  вкриті дорогоцінним камінням, ніби міцні пояси оточували його, а бурхливі ріки збігали донизу, неначе блакитні стрічки.

І створив Господь чоловіка на Свій образ і наче короною прикрасив його  жінкою, що також була створена на образ Божий. І коли вони дивилися на світ навколо, який Бог вчинив, то думка про те, які шати чекали на них мала цікавити і захоплювати їх. З чого ж буде зроблений їхній одяг? Чи буде він сяяти подібно як сяє сонце? Чи буде схожий він на хвилі, що їх вітер розганяє на полях? Чи буде він таким бурхливим та пінним, як океан? Якого кольору він буде? Їхній Батько зодягнений невимовною величчю та красою; як же ж Він одягне Своїх улюблених дітей?

Та замість того, щоб дочекатись свого одягу, замість того, щоб довіритись словам свого Творця, вони посягнули на цю славу, перш ніж вона була дана їм. Вони вхопились за мудрість, за владу, за знання, перш ніж все це належало їм. І замість того, щоб отримати бажану славу та мудрість у них відкрилися очі, і вони усвідомили, що вони зовсім без одягу. Вони були нагими і  сховалися в тінях та спробували прикрити себе листям. Замість того, щоб бути зодягненими в славу; вони стали покриті ганьбою.

Якщо б вони озирнулися і подивились на те, що вони накоїли, та що насправді трапилося, то мали б усвідомити, що першим їхнім переступом було те, що сумнівалися в їхньомуБатькові. Його любов, прийняття і насолода в них і були тим славним одягом, що був їм уготований. Хоча вони були нагими та вони не соромились, бо були зодягнуті Його благословінням. Але в момент, коли вони усомнилися в Його благості, в Його турботі, та Його любові, вони стали незахищеними перед спокусами змія. Його пропозицію слави і знання тільки заманливо, тому що боялися, що Батько їх не піклуватиметься і надалі не продовжуватиме благословляти їх. І тому вони обміняли Його любов, прийняття і благословіння на порожню пропозицію брехливого змія, який залишив їх голими і пограбованими.

Але Бог не послав їх геть із саду голими та незахищеними. Незважаючи на те, що вони не послухалися Його, Він зробив для них шкури з тварин. Кров була пролита і вони були покриті. Це не були шати слави призначені для них, але все ж таки вони були накидкою благодаті та милості Отця. І Він пообіцяв, що в один прекрасний день вся їх ганьба буде забрана і вони будуть одягненими славою свого Батька назавжди.

Та нащадки чоловіка і жінки все таки мали непереборне відчуття своєї наготи і сорому. Деякі ховалися в тінях, перелякані і невпевнені в собі, а інші намагалися прикрити свою зневіру, взявшись за владу і силу. Брати боролися з братами, сини з батьками. Одного разу син знайшов свого батька нагим у наметі і задумав повстати проти батька, але інші сини, відмовляючись зганьбити його, зайшли у намет спиною до батька та прикрили його. Був ще один батько, який мав насолоду у синові від улюбленої дружини. Справив той чоловік синові своєму вбрання слави. Старші брати ревнували до любові батька та переваги, що він надавав молодшому, і змовилися знищити його. Взяли і продали його в рабство, де несправедливо звинуватили і кинули до темниці. Але він довіряв Богові і Бог покрив його благословінням навіть у в’язниці і підняв його з того місця аж до правиці фараона, де він був одягнений у шати пишноти. Він керував мудрістю, забезпечив світ хлібом, спасаючи цим весь Єгипет та всю свою родину від голоду.

А коли явився новий фараон, який відносився до Божого сина, Ізраїля, як до раба, Господь вивів свого сина з Єгипту і в пустелі одягнув його, як принца. Бог Отець Ізраїля, обгорнувшись хмарами і фіолетовим та червоним промінням сходу сонця,  спустився з гори, щоб зустріти свій народ. Він сів у середині табору і запросив їх на постійний бенкет з Ним, щоб вони могли наблизитися до Нього і почати розуміти, як Він міг покрити їх одягом слави і величі. Бог Одягнув Аарона в подібні шати, які також обгорнули його, як хмари, наповнені барвами сходу сонця. І цим показав Ізраїлю, як вони можуть носити ту ж славу, що носить Він.

Насправді, захоплюючим було те, що народ почав бачити, що Батько призначив наділити їх набагато більшою славою, ніж вони могли собі уявити. Їхній батько не збирався давати їм одяг, Він мав намір перетворити їх в одяг. Він не просто хотів прикривати їхній сором, щоб вони могли ходити з Ним серед народів. Ні, батько хотів носити їх, як Його шати і в цьому Він був рішучим. Бог хотів, щоб Ізраїль був Його вінцем, Його вбранням, Його поясом та нагрудником.

Ізраїль спостерігав за всім цим в зневірі. Вони не могли повірити, що їхній Батько хоче, щоб вони були Його народом. Звичайно ж, Він це говорить не серйозно. Вони були брудними, грішними і, під своїм одягом, абсолютно голими. Але Батько почав їх вчити про те, що Він може зробити їх чистими знову. Це правда, що гріх і сором заразили все навколо, але Бог їхній Батько просто посміхнувся і підморгнув їм та розказав секрет чистоти, секрет як наблизитися до Нього. Всякий раз, коли ви станете нечистими, сказав Він, просто помийте ваш одяг, щоб знову стати чистими. Це їм здавалося жартом.  Це звучало занадто просто. Просто мити? Просто мити! Але ми брудні та нечисті. На це Бог сказав: просто помийтесь, а потім приходьте в Мою присутність. Принаймні приходьте три рази на рік, або частіше, якщо ви можете. Але ізраїльтяни хитали головами в зневірі. Це не могло бути так просто. Це не могло бути секретом щастя і благословіння, і тому вони завжди шукали інший одяг, новий одяг. Вони шукали щастя і безпеки серед хананеян та філистимлян, витрачаючи всі свої гроші і ресурси для того, щоб бути одягненими у славу народів. І вони залишилися в тіні знову і знову та не мали нічого кращого за фігове листя, ще досі голі, досі засоромлені, до сих пір замучені почуттям провини.

Пізніше Пророк Єзекіїль намагався пояснити їм це. Він сказав, що Ізраїль, як жінка, що Бог знайшов, коли вона була маленькою дитиною, що лежала в канаві занедбана, валялася в своїй крові, оголена, відкинута, нелюбима. І Бог зглянувся над нею і одягнув її Своїм особливим вбранням. Він відніс її до себе додому і вдочерив її та виховав, надаючи все добре та необхідне для неї. Пізніше, коли вона виросла і стала жінкою, він одягнув її в вишиту сукню та дорогий одяг з шовку та віссону і ювелірних виробів. Він поклав корону на її голову і прикрасив її браслетами і обручками із золота та срібла. Але вона не прийняла Його любов. Вона не могла повірити, що Він насолоджується нею, тому пішла шукати любов в іншому місці. Вона продала себе чоловікам і богам інших народів. Вона продала свої славні шати заради прийняття іншими та заради невірних клятв любові від народів. Єзекіль благав Ізраїля повернутися до свого годувальника і захисника, до свого чоловіка.

Був чоловік, що ходив та дразнив богів народів. Він був одягнений в плащ з шкіряним поясом та закликав Ізраїля припинити коливатися між двома думками. Якщо Господь є Бог, він сказав, тоді треба прийняти Його, довіряти Йому. Ваали мовчали і зовсім не реагували. Коли Ілля молився, то не було дощу аж три роки, а потім, коли знову помолився, Бог відповів вогнем, і тоді пішов дощ. І коли він виконав своє завдання, він був узятий на небо на колісниці, запряженій вогняними кіньми. Це було знаком учню, що подвійний дух Іллі буде на ньому. Єлисей носив плащ свого Вчителя з того дня, одягнений в його владу.

Ісая також сказав, що відбудеться велике відновлення в Ізраїлі і через нього весь світ буде оновлено. І сказав, що це оновлення прийде одягнене у весільні шати. Він сказав, що спасіння, немов шати і праведність, як одежа, немов славний костюм нареченого та дорогоцінне каміння нареченої (Іс. 61:10). Бо так, як земля та виводить рослинність свою, й як насіння своє родить сад, так Господь Бог учинить, що виросте правда й хвала перед усіма народами! Велике оновлення буде, як весілля в саду з святковим вбранням й  квітами та ювелірним камінням, які покриватимуть усе.

Та прийшов Наречений, і був замотаний у пелена та лежав в яслах. Він не носив нарядного одягу чи коштовностей. Тим не менш Його брат визнав Його Господом та з авторитетом Іллі закликав народ готуватися до близького приходу свого Нареченого. Він закликав їх очистити свої руки і серця та зодягнутися в плоди покаяння. Він нагадав їм, що Батько хоче покривати їх Собою і бути їхнім Годувальником і Славою. Він благав їх жити, пам’ятаючи, що Батько їх любить, щедро ділитися, бути чесними і жертовними, не хвилюючись чи їхню щедрість будуть використовувати , чи втратять вони все, що мають та будуть знищені. Замість цього, вони можуть розраховувати на те, що Бог буде серед них, тому вони повинні одягнутися у одяг слави.

Прийшов він і, хоча не мав принади, а ми Його бачили, та краси не було, щоб Його пожадати та вигляд одежі Його не був вражаючим та вона все ще була наповнена славою і силою. (Іс 53,2) А іноді, коли люди доторкалися до неї, вони були негайно зцілені. Він прийшов одягнений в турботи і любов Отця. Та сказав, що їм не треба більше соромитись. Він прийшов, щоб забрати від них провину і сором. Він сказав, що немає необхідності намагатися догодити Отцю, немає потреби прикрашати себе чи намагатися заплати за свої злі вчинки. Одного разу Його перестрів голий чоловік із могильних печер, який із-за сили зла, що мучила його, завдав собі та багатьом іншим багато шкоди. Ісус промовив та прийшов мир в бурю серця його. І коли прийшли люди міста тогоо, то знайшли чоловіка, що спокійно сидів одягнений і в здоровому глузді.

Влада, яку Він мав погрожувала світові навколо Нього. Крихкий культурний і політичний мир, що ізраїльтяни здобули, тепер в небезпеці. Не можна так носити Батьківський одяг слави. Римляни побачать, не зрозуміють і зруйнують все. Тому первосвященик роздер одежу свою священицьку і сказав, що краще б Цезарю бути царем, ніж цьому божевільному. Тоді взяли Ісуса, загорнули в багряний плащ та побили Його, аж ледь не помер. Він був роздягнений догола і увінчений нашим повстанським соромом. Вони плювали на нього і насміхалися над ним, як над дурнем, зрадником та  найлютішим ворогом. А він носив все це терпляче та з гідністю. Він прийняв цей тягар. Він його носив. Він прийняв його, як свого. Він страждав під цим тягарем поки не переміг, перетворивши всю цю несправедливість в справедливість Божу. І звершилось. Зняли Його з хреста і загорнули в пелюшки та поклали Його в ясла, у могилу, що в серці землі.

Але коли перші учні прийшли до могили на перший день тижня, вони виявили лляний похоронний одяг, акуратно складений в могилі, і чоловіка, одягненого в білий халат. Насправді, чоловіки в білому з’являлись всюди. Один з них був в могилі, один сидів на скелі, недалеко від печери. Після того, як Ісус зустрівся з учнями і їв з ними протягом сорока днів, він вознісся на хмарах до правої руки Отця. І ще двоє чоловіків у білому з’явилися, щоб переконати учнів, що все добре. І через багато років, Іван побачив видіння на острові Патмос. Він побачив Ісуса, одягненого в королівську мантію, із золотим поясом навколо нього, що тримав сім зірок в правій руці. І навколо стояли мільйони, одягнені в біле: ті, хто був вірним Свідком Ісуса, деякі обезголовлені, інші ж ті, яких з’їли леви, ті, хто любив Ісуса до кінця своїх днів і мільйони тих, хто ніколи не бачив світло свого народження. І вони були одягнені в білий одяг та їхали на білих конях. Вони – війська небесні, які їдуть в бій за своїм Королем, своїм Нареченим. Він носить їх, як Його славу. Вони Його обладунки, Його нагрудник, Його коштовності, Його вінець.

І хоча ми до сих пір стогнемо в цьому земному наметі і чекаємо нашого весільного одягу, наш Господар, що був забраний попереду нас, залишив мантію Духа Святого тут, з нами, славні шати Його праведності і сили. Отже, всі хто вірить в Ісуса, зодягнені в Нього. Вони відклали наготу і ганьбу старого чоловіка, і одяглися в нового чоловіка праведності, святості й честі. І ніщо не може забрати цей славний одяг від них, ніщо не може відокремити їх від Його любові. Тому, що Ісус одягнув їх, Він носить їх з гордістю і жоден з них ніколи не може бути забраний від Нього.

Це Євангеліє одягу, Євангеліє славного одягу, добра звістка про те, що Бог забрав нашу наготу, нашу провину і сором. І Він покрив нас Своєю славою і любов’ю назавжди. Його любов сяє на нас і ми ходимо в цьому світі, очікуючи наші нові тіла та новий одяг.

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *

17 − eight =

Інші статті Тобі Дж. Самптер

Євангеліє Світла

21 грудня 2016